На черзі цікава історія зіркової екс-учасниці ЗНО, якій вдалося досягнути максимуму на тестуванні з математики. Цікаво те, що це єдиний предмет, до якого їй готуватись допомагав лише посібник та шкільні уроки, а надихала вчитель з математики.
Як серед результатів ЗНО побачити 200 навпроти свого прізвища? І як дійти до цього? Читаймо та рухаймось разом.
Розкажи, будь ласка, про свій досвід ЗНО. Але спершу поділись своїми успіхами.
Я складала чотири предмети ЗНО: українську мову та літературу (196), географію (192), англійську (178) та математику (200).
Яка підготовка передувала таким балам?
Готувалась я, можна сказати, що рік. Довго це чи ні, важко сказати, кожному своє. Я ходила займатись до викладачів. Така підготовка значно якісніша, тому що дуже мене турбувала системність. Розуміла, що навряд чи мені вдасться самостійно правильно розподілити свій час, щоб займатися, та й взагалі – займатися (частіше, ніж коли «буде для цього настрій»).
Хоча, з іншого боку… Не повірите – математика (саме з цього предмету 200 балів, - ред.) – єдиний предмет, з яким репетитор мені не допомагав). Пам’ятаю, купила посібник «Підготовка до ЗНО», жовто-блакитного кольору, такі з усіх предметів були. Вирішила читати його вдома. Почала, звичайно, з самого початку. Як же мене тоді роздратували детальні інструкції, на зразок: як множити/ділити в стовпчик і тому подібне. В результаті ці сторінки закинула на самому початку. Проте тести (типові завдання) там були чудові. Десять чи п'ятнадцять варіантів. Пройшла кілька на весняні свята, а решту – буквально в останні дні перед тестуванням.
Своїми 200 балами, впевнена, на 100% завдячую своїй вчительці зі школи. У моєму класі 3 учні здавали математику, і ці троє кожного уроку були біля дошки, розв’язували як типові, так і складніші, олімпіадного рівня, задачі. Вимуштрувала вона нас, за що їй безмежне Дякую.
Стосовно інших предметів, я теж використовувала матеріали тієї ж серії – жовто-блакитні посібники. Насправді вони досить непогані, це тільки математика в них дещо невдала вийшла. Особисто я їх перечитала практично перед тестами, але знаю багатьох людей, для кого це був «основний ресурс підготовки» і кому він дуже допоміг.
ЗНО давно позаду (у 2012, - ред.) Які твої найяскравіші спогади про ЗНО? І що таке ЗНО очима 200-бальниці?
Найяскравіші спогади пов’язані, звичайно, з результатом 200 балів – така собі невеличка «перемога» у житті…
Добре пам’ятаю день тестування, аудиторію. Одне за одним вирішую завдання, намагаюся не поспішати, все робити виважено. Нічого не рахую «про себе», все на папері, до того ж кожну дію перераховую по кілька разів, перевіряю протилежною (додавання – відніманням, множення – діленням), переживаю, щоб не загубити десь якийсь десяток.
Коли дійшла до кінця, виявилося, що лишалось ще вдосталь часу, щоб перерахувати все ще в десятий раз) Коли впевнилася, перенесла відповіді у бланк, час якраз добігав кінця.
Перенесла – а всередині примарна думка «ВСЕ правильно». Навіть ПОДУМАТИ страшно, занадто все райдужно.
Викладач, яка сиділа у нас, симпатична молода жіночка, зібрала роботи, посміхнулася, обвела всіх поглядом і сказала «Бажаю вам отримати по 200 балів». Якийсь хлопець з аудиторії вигукнув: «У мене двісті буде». Усі посміялися. А я про себе: «Навіть думати не смій, зурочиш». Коли згодом в інтернеті виклали відповіді, я перевірила все – наче правильно. Думаєте, заспокоїлася? До самого оголошення результатів не покидала думка, що неправильно перенесла якусь літеру в бланк.
Наступного дня моя викладач з математики запитала: «Ну як?» Мовчу (бо «накаркаю» ж), тільки дивлюся на неї… Вона: «Двісті?!» Я аж розсміялася, киваю головою… Рада була за мене, як за власну дочку)
Як ти вважаєш, чи перевіряє ЗНО рівень знань випускників, а високий результат дає «зелене світло» для вступу до ВНЗ?
Думаю, ЗНО – найоптимальніший варіант, принаймні на сьогодні. Щодо «зеленого світла» - беззаперечне «так».
Чи варто боятися ЗНО?
Ні, насправді. Однак воно перестає лякати тільки після того, як бачиш своє прізвище у списку зарахованих на бюджет.
Пригадую, що страх перед ЗНО допомагали долати вчителі у школі. Постійно «підкидали» якісь завдання, тести абощо… Підтримували, вселяли надію та навіть впевненість – не тільки мені, усім :)
Найважливіше, це, звичайно, підтримка. Моя мама і сестра – дві людини, які безмежно вірили в мене і мотивували. Без них я б нізащо не впоралася.
Головне запитання: як поцілити в саме «яблучко», у 200 балів? Що порадиш молодшим «колегам» по ЗНО, тим, хто готується і хоче досягнути максимуму?
Вірити в себе, як би банально це не звучало …
Я класу до 10 вважала, що 200 балів – це нереально. Влітку дізналася, що дівчина, сусідка, з якою ми у дитинстві дружили, здала на 200 українську. Наче небо впало) Таки реально…
А чи ти сама хвилювалася в день здачі кожного предмета? Як порадиш переборювати паніку та хвилювання, адже для багатьох це перешкода, яка не дає досягнути бажаного результату?
Ще й як. Вважаю, потрібно навчитися зосереджуватися. Просто в якийсь момент викинути все з голови і заставити себе думати у потрібному напрямку. Це не тільки переборює паніку, але й допомагає згадати таке, що навіть не пам’ятаєш, звідки взагалі це знаєш).
Головне – вірити в себе!
Спасибі за чудову розповідь. Бажаємо нескінченного позитиву та нових зіркових досягнень!
Редактор: Ольга Мілінчук
Немає коментарів:
Дописати коментар