Технології навчання

    Технологія - за походженням грецьке слово (tehne - «мистецтво», «ремесло», «наука», logos - «поняття», «вчення») - форма реалізації людського інтелекту, сфокусованого на розв'язанні важливих проблем буття. У словниках іншомовних слів: технологія - «сукупність знань про способи й засоби здійснення виробничих процесів».
 За допомогою технології інтелектуальну інформацію перекладають на мову практичних рішень. Тобто технологія - це способи діяльності й те, яку участь особистість бере в цій діяльності.
 З наукової та методичної вітчизняної літератури можна виокремити кілька варіантів визначення технології:

сукупність засобів, використовуваних для отримання предметів, необхідних для існування людини;
технічний метод досягнення практичної мети;
 набір процедур і методів організації людської діяльності;
засоби, використовувані для моделювання поведінки людини.
Технологія навчання відображає шлях засвоєння конкретного навчального матеріалу в рамках відповідної теми, розділу з кожного предмета. У документах ЮНЕСКО технологію навчання розглядають як системний метод створення, застосування й визначення всього процесу викладання й засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їхньої взаємодії.
Усі сучасні технології в освіті покликані зробити навчальний процес цілком керованим, тому доцільно визначити загальні правила і принципи технологій навчання.
 1. Принцип педагогічної доцільності, який сформулював іще А. Макаренко: жодна дія педагога не може не стосуватися запланованої мети.
2. Взаємозв'язок викладання й навчання. К. Ушинський головним завданням учителя вважав перетворення діяльності учня на його самостійну діяльність.
 3. Необхідним елементом технології навчання є тематичне планування (що передбачає стислу характеристику остаточних результатів)
. 4. Організація контролю на кожному етапі навчальної діяльності учнів.
 5. Стимулювання творчої діяльності учнів, орієнтація на учня не тільки обізнаного, а й умілого.
6. Різноманітність форм і методів навчання, неможливість універсалізації певних засобів і форм.
Термін «освітні технології» ширший, ніж «технологія навчання», бо відображає загальну стратегію розвитку освіти, єдиного освітнього простору, їхнє призначення - прогнозування розвитку освіти, його конкретне проектування й планування, передбачення результатів, а також визначення відповідних освітній меті стандартів (Л. Буркова, канд. пед. наук). Прикладом освітньої технології є освітні закони («Про загальну середню освіту»), освітні системи (система неперервної освіти), гуманістична концепція освіти, особистісно зорієнтоване навчання.
Поняття «педагогічна технологія» (сукупність методів, форм, прийомів навчання, тотожних їм моделей управління, підпорядкованих визначеній меті, що гарантують певний позитивний результат) у життя вчителя входило поступово: від первинного уявлення про педагогічну технологію як навчання за допомогою технічних засобів до уявлення про педагогічну технологію як системне й послідовне втілення в практику заздалегідь спроектованого навчально-виховного процесу. Прикладом педагогічних технологій, які проходять апробацію в закладах освіти України, є «Модульно-розвивальне навчання» - автор A. Фурман; «Педагогіка життєтворчості» - автор І. Єрмаков; «Школа діалогу культур - автор В. Біблер, «Екологія і діалектика» - автор Л. Тарасов, «Довкілля» - автор B. Ільченко, система розвивального навчання - автор Л. Занков тощо.
У чому ж загалом суть педагогічної техналогії? По-перше, педагогічна технологія зводить нанівець педагогічний експромт у практичній діяльності, передбачає попереднє проектування навчально-виховного процесу, послідовну реалізацію проекту в класі. По- друге, педагогічна технологія пропонує проект навчально-виховного процесу, який визначає структуру та зміст діяльності учня. По-третє, істотна риса педагогічної технології - процес визначення мети (діагностика поставленої мети, об'єктивний контроль якості засвоєння учнем навченого матеріалу).